МОИ СТИХИ

***

Как быстро растут дети

И знают больше всех на свете...

Уверенные, дерзкие-одновременно...

А главное современные!

А мы все те же неизменные

И все твердим одно и то же

Мы такими не были!

***

На меня возложили большие надежды

И хочется сказать:

"Я все сумею! Все смогу!"

Вот только как мне оправдать, как и прежде

свою "моготу"

Могу?! Я петь и танцевать,

Отлично картины рисовать

Могу?! На каратэ...и на футбол...

Вот правда, что не могу-то не могу!

А что ж тогда сумею я,

коль учится не буду я сполна?

***

Каков страшный мир...

Хочется громко орать

Что есть мочи...

Но я же могу напугать

Как страшно жить вот так...

Когда во лжи, в 

предательстве, грехах

Вы отмочив всю душу

В халатности погрязнув...

Убив сердца, тела, 

без всякого оружия

Поймав в капкан

***

Я связки рву, ору, как сумасшедший,

Зову вчерашний день, во тьму ушедший.

Прошу луну вернуть мне из забвенья

Мои родные прошлые мгновенья.

Но тщетно все! Луна в глаза смеется-

Мгновенье на мгновение дается...

А я в ответ ценой стихотворенья

Жить оставляю прошлые мгновенья.

Мир для всех один

Лишь ты душой заблудший в этом мире...

ЗАБЛУЖДЕНИЕ-МИР УЕДИНЕНИЯ

Ну как так можно заблуждаться,

Не смочь хоть как-то в положении разобраться,

Смешить людей, своим потерянным взглядом,

Стерая логику на истинном пути,

построив стереотипы вопреки.

Ступая на тропу непонимаья,

Чего добьешся ты своим молчаньем

Уверенностью, только лишь в себе,

ведь правды нет в единственном мирке

Гони ты проч, полк мыслей нехороших, 

ведь все они винной. Борись с собой!

Подумай сам, чего ты выбираешь

Быть солнцем в небе, сердцем грея всех

Или ракушкою на дне, закрытою для всех.

Чому я обрала школу №2

Це як вернутись додому
В обійми до рідної мами
Я всіх помятаю, цінню, поважаю,
Усіх вчителів, що знання дарували
Душею творили, людей з нас робили
Ну як же я можу обрати ту школу
Назвати ріднішою цю я дозволю
Рідніші ці стіни,
що дзвоников слухали співи
Рідніші ці вікна,
як трап в світ омріяной мрії
І двері, що скількох приймали
Частиною життя для кожного стали
Замисліться тільки,
в них входять дітинки...
А вийдуть можливо великі Людини!!!

***
Ви прапор іншої країни пілняли,
Ви Батьківшину свою предали,
А зараз кажите, що вам брихали...
Що всю історію переписали
У вас пелена перед очима...
Спрсіть сусіда на селі,
 в якій він хаті прожив всі ці дні?
Які співали ви пісні?
Та може вже не ви
Але дідусь, бабуся...
Відкіль це все взялося?!
Це все є Спадщина Народу

І хай там щаб ви не казали
На вас подивиться весь світ
І зробить висновок один-
Не вистаяає вам любові
До совго роду.

Ви розвели таке болото
Загрузли ви у ньом, і нас іще втянули.
І це болото вже - і грязь і кров
Скількох людей тут поховали
і скілики вже тут потонуло?

А зараз вже всі думки хворі
Слід хворих розумів-це на десятки років
Нарожденні в потьмах сліпої пропоганди,
Якими вони виростуть паростками?
Ну скільки ще заражених нащадків
Зростатиме під ваші "мудрі вихованки"?

Ви свою сімью не вберегли,
Ви розкололи навпіл